Бажання контролювати доходи та витрати населення не дає спокою народним обранцям і владі загалом, і вони про це прямо заявляють.
Зокрема, 5 вересня Секретар РНБО Олексій Данілов зазначив, що «декларацію мають здавати всі без винятку громадяни України». Отже, рано чи пізно усім громадянам доведеться подавати декларації, і законодавчі ініціативи в цьому напрямку вже є. Мова про Законопроект 8143 «Про свободу підприємницької (економічної) діяльності домогосподарств».
В Україні у 2021 році було близько 14,5 млн домогосподарств (це одна людина чи кілька людей, які спільно проживають в одному приміщенні, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують свої кошти та витрачають їх). Більшість з них об’єднані родинними стосунками, за даними Держстату лише 0,22% домогосподарств у 2022 році складалися з людей, що не були сім’єю. Тому для спрощення далі у статті я використовуватиму «домогосподарство» і «сім’я» як синоніми, хоча звісно члени сім’ї не завжди ведуть спільне господарство.
Законопроект має три ключові складові:
1. Надання права домогосподарствам займатися малим бізнесом (оборот до 8 млн грн) без реєстрації ФОП чи юрособи. Це стосується не будь-якої діяльності, а тільки визначених державою. Наприклад, дозвіл поширюється на індивідуальні послуги (перукар, косметолог, репетитор, доглядальник/ця тощо), побутові послуги (прибирання, прання, дрібний ремонт та ін.), роздрібну торгівлю з лотків і на ринках, послуги з перевезення пасажирів та вантажу, юридичні консультації.
2. Якщо домогосподарство вирішить вести спільний бізнес чи отримувати допомогу від держави, то воно має подавати спільну податкову декларацію про доходи та видатки.
3. Для цього домогосподарства мають обрати уповноважену людину для взаємодії з державою (для отримання пільг, допомоги, для складання та подання податкової декларації). Ця людина зможе отримувати від податкової всю інформацію про офіційні доходи членів домогосподарства.
Законопроект 8143 теоретично має полегшити розвиток підприємницької діяльності та самозайнятості населення (оскільки не треба реєструвати малий сімейний бізнес, достатньо лише подавати декларацію), а також зробити більш чесним надання державної допомоги та субсидій, зважаючи не тільки на доходи, але й на витрати домогосподарств. Однак проект прописаний дуже заплутано, тому на практиці може замість вирішення існуючих проблем створити нові. Підсумовуючи коротко наведемо плюси та мінуси законопроекту.
Позитивні аспекти:
1. Розвиток самозайнятості: законопроект дозволяє здійснювати низку видів підприємницької (економічної) діяльності без реєстрації ФОП, що сприятиме самозайнятості, а в перспективі — розвитку малого бізнесу.
2. Декларації враховують не тільки доходи, але й витрати. Наприклад туди можна вписати витрати на освіту, медицину, страхування, а отже держава буде оцінювати фінансовий стан сім’ї по залишку коштів.
3. Для держави подання декларацій домогосподарств, що хочуть займатися бізнесом чи отримувати допомогу від держави, дозволить більше знати про фінансовий стан громадян та боротися з тіньовою економікою.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
4. Більш ефективне та адресне витрачання державних коштів: завдяки інформації про доходи й витрати держава зможе спрямовувати соціальну підтримку до громадян, які її дійсно потребують, і таким чином ефективніше використовувати бюджетні кошти.
5. Аналіз життя українців для розробки політик підтримки (data-driven policies). Держава отримає більше інформації про фінансовий стан українців (їх доходи та видатки), яку можна буде аналізувати за регіоном, розміром домогосподарства, наявністю дітей тощо, і завдяки цьому ефективніше формувати соціальну політику.
Негативні аспекти:
Читайте також: Андрій Серветник Податки для фізичних осіб в Україні: Що варто змінити після війни?
1. Незрозумілі механізми заохочення сімей реєструвати свій неофіційний бізнес та подавати спільну декларацію. З проекту також не ясно, чи оподатковуватиметься діяльність, яку домогосподарство проводить без реєстрації, і якщо так, то за якими ставками. Законопроект не містить санкцій за неподання декларацій та механізму виявлення домогосподарств, які не подали декларації. Тому він може так і залишитися «на папері». Адже й зараз люди, які, наприклад, здають квартири чи надають особисті послуги, зобов’язані подавати декларації та платити податки, однак часто не роблять цього. Щобільше, деякі положення законопроекту суперечать чинному законодавству. Наприклад, пасажирські та вантажні перевезення потребують ліцензій, тоді як законопроект перелічує їх серед видів діяльності, для яких ліцензування не потрібне.
2. Уповноважений представник може зловживати своїм становищем, оскільки він є отримувачем допомоги та ще й матиме доступ до інформації (через запит до податкової) про доходи всіх членів домогосподарства. Дуже важливо, щоб це не стало інструментом сімейного насильства, зокрема його фінансової складової. До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну від домашнього насильства щороку страждало близько 1,8 мільйона жінок. Із законопроекту незрозуміло (і чинне законодавство цього не пояснює), як домогосподарство обиратиме чи змінюватиме уповноваженого представника, якщо він буде зловживати своїм становищем, чи можна буде поскаржитись кудись на зловживання і покарати недобросовісного представника домогосподарства.
3. З проекту не ясно, які санкції передбачені для домогосподарства, у разі подання недостовірної інформації у декларації через недобросовісних членів сім’ї, які, наприклад, приховали неофіційні доходи при заповненні сімейної декларації. Було б несправедливо, якби всі члени сім’ї та навіть діти позбавлялися допомоги через недобросовісність однієї людини, однак у законі не прописано, як виключити людину з домогосподарства, чи які будуть наслідки у такому випадку.
4. Хоча ідея зважати не тільки на доходи, але й на видатки сім’ї досить прогресивна, але проект містить неочевидні норми. Наприклад, законопроект визначає базовими витратами домогосподарства собівартість проживання кожного члена домогосподарства (це новий термін в українському законодавстві). Ця собівартість складає «60% відсотків від середньомісячної заробітної плати за попередній рік». Але при цьому незрозуміло, чому саме 60% і чия зарплата мається на увазі: середня по країні, по регіону, для цього домогосподарства чи для конкретної людини.
Отже, хоча законопроект містить новітні ідеї для розвитку сімейного бізнесу та більш чесного розподілу державної допомоги, його потрібно ґрунтовно допрацювати, щоб він дійсно забезпечив пожвавлення економіки та адресність допомоги, а не став інструментом сімейного насильства та приховування доходів.
Матеріал наданий Вокс Україна